Я пам’ятаю ще той час,
Коли маленькими стежками
Я йшов в життя, що звало нас,
Не знаючи, що Бог над нами.
Ми сподівалися пройти
Свій шлях, спираючись на себе.
Та не змогли, на жаль, дійти
Туди, куди нам дійсно треба.
Але впадати у відчáй
Все рівно, що відкинуть Бога.
Не забуваймо, що у рай
Потрапить той, хто вірить в Нього.
© Алексей Кравец
