Гайдученко Наталья

 

Привіт! Мене звати Наташа, і я рада поділитися з тобою своєю історією життя. Цією історією я хочу подякувати Тому, Хто дав мені це життя і любить мене, незважаючи ні на що. І, сподіваюсь, що моя розповідь для тебе також стане підбадьоренням.

Я народилась у Києві і з дитинства жила у селищі в Київській області, в сім’ї з татом і мамою, а пізніше і з молодшим братом. Ми жили у квартирі, неподалік від бабусі, до якої часто навідувались, щоб допомогти їй. Я дуже любила взимку вишивати чи в’язати з бабусею і готувати з нею удвох різну смакоту в печі. Також, у нас була сімейна традиція – майже кожного місяця протягом всього року усією сім’єю ходити «на шашлик» у ліс. До цих пір пам’ятаю ці шашлики і їжу з бабусиної пічкиJ То був дуже щасливий час дитинства!

Загалом, наша сім’я особливо нічим не вирізнялась з-поміж інших сімей, і все здавалось добре. Але мені завжди не вистачало душевної розмови з кимось. В нашій родині не було прийнято ділитись своїми переживаннями, болем. Це робило мене закритою, і я носила в собі всі образи і хвилювання, які виливались в агресію, незадоволення, злість. Свої думки я пам’ятаю ще з трьох років. У своїй свідомості я ніби ділилась усім цим сама з собою і замислювалась вже в ранні роки над питанням життя і смерті. Мені було цікаво, чи є люди, схожі на мене, чи є хтось, хто мене зрозуміє?

У нашому селищі проходили заняття недільної школи (цікаві Біблійні уроки для дітей) і мій брат почав їх відвідувати. А я, як і всі, сміялася з нього, з того, що він ходить до «штунд». Таким словом усі люди в селищі ображали християн, не розуміючи, чому вони це роблять. І я, через свою гордість і страх перед осудом друзів, не хотіла ходити до недільної школи. Але глибоко всередині у мене було відчуття, що Бог існує, і тепер мені є з Ким поговорити і розказати про мої переживання.

Одного дня мене зустріла вчителька недільної школи і запросила до себе в гості на спілкування з іншими дітьми. Це було в сусідньому будинку, і я її знала, тому і погодилась. Це було моє перше знайомство з Біблією і з Богом. З того часу Він став моїм найкращим Другом і я зрозуміла, що це Він мені дав життя і Він завжди готовий вислухати мене і підтримати. Я не розуміла, чому люди не люблять доброго, милосердного, всепрощаючого Бога, але люблять алкоголь, сварки, злість, ненависть? Люди ненавидять добро, але люблять зло. Я вирішила любити Бога, я вирішила вибрати Його, а не зло.

Цей вибір не був легким, адже навіть батьки певний час не розуміли, чому я ходжу до церкви, друзі дивно могли реагувати, коли я відмовлялась від речей, які для Бога є неприємними. В певний момент могло здатись, що я одна, але я знала, що зі мною Бог, і я завжди можу говорити з Ним і довіряти Йому. І Він дав мені дуже багато друзів, які також люблять Його і вибрали жити з ним, – Церкву.

Я із захватом читала Біблію, щоб дізнатись Який Бог, і хто я така. Але інколи наставав відчай від того, що я бачила навколо людей, які не хочуть слухатись Бога і вибирають зло, яке, на перший погляд, є приємним і привабливим, але в результаті призводить до смерті.  У такі моменти хотілося просити пробачення у Бога і дякувати, що Він довготерпеливий, люблячий і прощаючий. Дякувати за те, що Він помер на хресті, щоб я сьогодні могла жити і змінюватись. А Він готовий допомагати і змінювати мене через різні нелегкі ситуації в житті, направляти мене на правильну дорогу. Ісус Христос в Біблії, в Своєму Слові, для нас говорить: «… Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.» (Біблія, Євангеліє від Iвана 14:6). Єдиний шлях до життя – це тільки Бог. Господь постійно допомагав мені і продовжує допомагати через різні ситуації, навчаючи мене бути більш люблячою, милосердною, співчутливою, жертовною. Бог вчить мене прощати так, як Христос це зробив для мене.

photo-004

Коли мені було 18 років, Бог допустив дуже серйозні випробування у моєму житті. На початку 2006 року моя мама захворіла на рак крові (лейкемія). У неї виявили складну стадію раку. Це було важко… Я навчалась у коледжі і мала захищати диплом, а весь вільний час я постійно була з мамою у лікарні. В квітні, коли я здавала іспити, а моя мама повернулась на кілька тижнів додому після хіміотерапії, мене сповістили, що померла моя бабуся. Ці почуття неможливо описати, коли чуєш, що твоїх рідних не стає серед живих. А ще важче зрозуміти, коли за короткий час ти втрачаєш дуже багато. У моєї бабусі не витримало серце, коли вона в черговий раз побачила мою маму — свою дитину, після хіміотерапії. Після похорон бабусі моя мама прожила ще тиждень… В  цей час я була біля неї. Її погляд,   її останню посмішку я запам’ятаю назавжди…

У 18 років потрібно було швидко стати дорослою і відповідальною. Складно, коли ти несеш відповідальність за молодшого брата, якому 16, і ти для нього не є авторитетом; за тата, який зневірився і почав вживати алкоголь, незважаючи на категоричну заборону через стан здоров’я.

Тато прожив ще три роки…і знову втрата… Важко описати все, а ще важче зрозуміти. Кому і які питання ставити? Чому чи для чого? Де Бог у цих ситуаціях?

Я точно знаю, що всі ці події відбулися з певною метою. Але я не можу знати і зрозуміти усе до кінця, тому що я людина, яка зраджує Бога, а Він – Господь, справедливий і вірний завжди. Коли Бог допускає певні обставини в нашому житті, це є частиною Його плану. Ми не можемо бачити і знати майбутнього, але можемо знати і довіряти Богу, який створив нас і страждав на хресті, незважаючи на наш непослух і гріх. Бог часто використовує складні обставини у нашому житті, щоб через це  спасти  нас, навчити,  показати Свою благодать, любов, турботу, милосердя.

«Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?…Господь дав, і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я!» (Біблія, Йова 2:10, 1:21)

Господь ніколи не залишав мене і через випробування благословив добрими стосунками з братом і його родиною. Бог подарував мені чудового чоловіка, через якого я постійно відчуваю Божу жертовну любов.

Переможець не той, хто перший на старті, а той, хто перший на фініші. Зло царює, але програє. Перемога ж здобувається через біль і страждання. І цю перемогу для нас здобув Христос Своєю любов’ю на хресті.

Ісус Христос сказав: «Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!» (Біблія, Євангеліє від Iвана 16:33)

На чиїй стороні сьогодні ти?