Привіт! Я дуже радий, що можу сьогодні поділитися з тобою своєю історією про те, як в моєму житті відбулась зустріч, яка змінила весь напрямок мого життя і зробила мене тим, ким я є зараз.

Я народився у звичайній українській сім’ї на Закарпатті. Батьки, обоє з вищою освітою, інженери, хоч і вірили в існування Бога, проте, ніколи не приділяли цьому особливої уваги, вкладали в мене та мою молодшу сестру все найкраще, виховуючи нас порядними та ввічливими людьми.

Моє перше близьке знайомство з Біблією та церквою відбулося ще в ранні роки мого дитинства, завдяки моїм бабусі та дідусеві, у яких я проводив багато часу в гостях влітку. Кожної неділі моя бабуся брала мене за руку і ми йшли до церкви, пастором якої був мій дідусь.  Там я змалечку слухав Біблію, проповіді, вивчав християнські пісні та вчився під час молитви ставитися до Бога з повагою. Особливо мені подобалось, коли ввечері ми з бабусею відкривали дитячу Біблію, і я із захопленням вслухався у наступну історію про неймовірні пригоди Адама та Єви, про величезний потоп і порятунок сім’ї Ноя, про Авраама, Мойсея і, звичайно ж, про Ісуса Христа. Він був таким неймовірним, люблячим та могутнім! Я глибоко переживав  те, як Ісуса зрадив один з Його найближчих друзів, як Він страждав, помер, і щиро, по-дитячому радів Його величному воскресінню, народженню християнської церкви, яка живе аж до сьогодні, частиною якої зараз можу бути і я.

photo-013

Життя продовжувалось, йшли роки, і з часом, я став все більше та більше замислюватись над тим, що значить бути справжнім християнином (учнем Ісуса)? Невже для цього достатньо просто відвідувати церкву, слухати проповіді та співати релігійні пісні?

Хоч я й був “правильним” молодим хлопцем і ніколи не куштував алкоголю, не палив цигарок та не вживав нецензурної лексики, не кажучи вже про наркотики та інші “замінники радості”, я все ж відчував, що Бог хоче бути набагато ближчим до мене. Він не хоче мати зі мною зустріч тільки у неділю! І ось одного дня, на групі з вивчення Біблії, мене вразила думка про те, що Бог не хоче бути моїм Богом через мій родинний зв’язок —  мого дідуся-пастора, і що навіть моє “праведне життя” і відвідування церкви з дитинства  не може бути моїм квитком на небо! Це не наближає мене до Бога, адже якби праведне життя могло відкрити двері неба, хіба була б потрібна тоді смерть Божого Сина?

 В той вечір до мене прийшло усвідомлення того, що Христос хоче бути моїм особистим Спасителем. Він хоче, щоб я прийшов до Нього в щирій молитві покаяння, запросив Його стати Царем мого життя та довірив Його волі всі свої рішення та своє майбутнє. Я пережив цю зустріч в той же вечір, там на групі, серед найближчих друзів та знайомих 3-го листопада 1995 року.

З того часу моє життя стало іншим. Так, мені не довелось відмовлятися від поганих та шкідливих звичок, але я отримав впевненість у своєму Спасителі через Його Слово – Біблію, в тому, що моє життя тут, на землі, і у вічності – в Його руках. І що відтепер я є частиною Його великої духовної сім’ї – Церкви! «А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, – тим, які вірять в Його Ім’я» (Біблія, Євангеліє від Івана 1:12). У мене з’явилась впевненість у майбутньому, з’явився сенс життя, ціль, заради якої варто жити, зник страх смерті та ніколи не полишає присутність радості та миру, яку не можуть забрати ні складні обставини, ні випробування та сюрпризи, які посилає життя.
Я переконаний, вже з самого дитинства Бог готував мене для того, щоб я ділився цією неймовірною новиною з людьми, які ще не знають про Його  любов, з тими, хто ще живе з не зовсім правильним або ж викривленим уявленням про Бога, Божого Сина та Його Церкву. Дуже радий, якщо моя історія спонукатиме тебе замислитись над своїм життям, над твоїми відносинами з Богом. Хочу запитати у тебе про те, що сьогодні заважає тобі прийняти подібне рішення і пережити цю неймовірну зустріч? Будь впевненим, від твоєї відповіді на це просте запитання залежить твоє майбутнє тут, на землі, і у вічності…